Історична довідка

Гряди — село в Україні, в Іваничівському районі Волинської області. Колишня назва Калусів (Kałusów). Населення становить 780 осіб.

Основні дані
Засноване	1946
Населення	780
Площа	11,8 км²
Густота населення	66,1 осіб/км²
Поштовий індекс	45320
Телефонний код	+380 3372

Географічне положення

Село Гряди знаходиться приблизно в 100 км на захід від обласного центра Волинської області м. Луцьк, поблизу адміністративного кордону з Львівською областю. До районного центру смт Іваничі і залізничної станції, через яку відбуваються пасажирські та вантажоперевезення - 20 км. Поряд (на відстані 3 км) проходить шосе Володимир-Волинський – Львів.

Найближчі міста — це місто обласного підпорядкування Нововолинськ (відстань близько 1 км, фактично будівлі сел Низкиничі і Тишковичі межують з міськими будівлями Нововолинська) та місто обласного підпорядкування Володимир-Волинський (відстань близько 18 км). До аеропорту, який знаходиться в обласному центрі місті Луцьк, 130 км.

Територія Грядівської селищної ради знаходиться на південно-західному схилі Волино-Подільської височини (лісостепова агрокліматична зона) у долині річки Західний Буг на правому її березі. Через територію селищної ради протікає р. Студянка та декілька інших невеликих притоків Західного Бугу. Саме таке розташування зумовило невелике розчленування рельєфу. Найбільше погорбовання рельєфу виражене на північно-східній околиці села Гряди.

Решта території представляє рівнинну поверхню, місцями хвилясту, з абсолютними відмітками в межах 230 - 240 м над рівнем моря і яка поступово понижується у південно-західному напрямку

Історія

Село Гряди згадується в 1545 р., коли воно належало до Петра Калусовського, який зобов`язаний був забезпечувати 2 городні володимирського замку. В 1570р. село Калусів належало до Гнівоша і Івана Калусовських. В 1577р. Іван Варицький з Врончина платить від Калусева за 3 дими, 8 город., Петро Калусовський з 4 димів 5 город., Василь Калусовський від 3 димів і 3 город., Іван Калусовський від 3 димів, на пів дворищах і 5 город. В 1583р. Іванова Волинська платила з цього села від 4 димів, 5 город., Богуш Луковецький від 4 димів, Іван і Гнівош Калусовські від решти. В ХVІ і ХVІІ ст. до Калусова належали великі простори земель і переважно лісів, які на північ від села межували з маєтками с. Зимна і Шистівськими маєтками Володимирських владик.

Під час польського повстання 1831 р. Калусів належав вже до Стецьких, які брали активну участь в цьому повстанні. Жінка Стецького чинно виступала і особисто брала участь в обороні свого укріпленного маєтку в Калусеві. Село ділилося на такі кутки: Село, фільварок, колонія і урочища в полях і лісах: Гряда, Під сосниною, До попового, Гордієва гора, Загуменки, Стара ділянка, Нова ділянка, Гвалтівщина, Великий ліс, Вихуриха, Дубенки, За дубиною, На Граєвщині, Ляпа, Смуга, Ставок, Перед шафраном, Ниви, Хрінопіль, Хутор Винники.

В кінці ХІХ ст. там було 55 домів і 405 жителів. На землях села Калусів в 2 - половині ХІХ ст. виникла польська колонія.За переписом 1911 р. до великої земельної власності Стецького належало там 739 десятин (переважно ліси).

У 1870 р. в с. Гряди з благословіння преосвященнійшого Агафангела була збудована велична, на місці старої Різдво – Богородичної церкви, що проіснувала близько 130 років і за старістю своєю була розібрана. Нова Свято – Казанська, простояла лише 19 років і згоріла від блискавки.

29 липня 1889 року село Калусів і Хренів було приписано до Свято – Успенської церкви с. Низкиничі.

У описі Волинської єпархії секретаря П. Переверзєва зазначено, що Свято – Казанська Богородична церква є приписною до Низкиницької церкви, де богослужіння відбуваються на другу неділю.

Храм що сьогодні розташований у с. Гряди був побудований в 1903 – 1905 рр. Дерево на будівництво дав місцевий пан Турчак. Храм був приписним то до с.Будятичі, то до с. Низкиничі. В кінці 50-х на початку 60-х років був закритий радянською владою. Після закриття був переданий місцевому колгоспу, який використовував приміщення храму як склад для збереження зерна та запчастин до с/г техніки. Жінки, які співали у хорі тепер тут сушили зерно. Але часи змінюються і в кінці 80-х на початку 90-х років, після довгих звернень до різних органів влади, храм повертають громаді, яка і береться за відбудову поруйнованої святині. Старостою було обрано Міщука Степана Йосиповича, касиром - Шлапак Антоніну Володимирівну. При їхній організації і при підтримці селян храм було відновлено і відкрито. І ось 10 листопада 1990 року церковні дзвони знову зібрали християн на спільну молитву.

Освячення храму було здійснено благочинним Іваничівської округи протоієреєм Віктором Мельником в спільному служінні духовенства округи. На це урочисте відкриття зібралось майже все село. Після соборного богослужіння і хресного ходу було виголошено подяку і довголітня всім парафіянам, які брали участь у відбудові храму. По закінченні був святковий обід. Першим настоятелем храму був о. Анатолій Карпенко. З 1993 р. і по сьогодні настоятелем є протоієрей Юрій Мартиновський.

Пам'ятник землякам, загиблим у Другій світовій війні

https://www.facebook.com/groups/2401573616560871/